Один ранок у лютому

Сьогодні мені приснився такий сон. Я їхав у тролейбусі і якраз готував дріб за проїзд. До мене повільно наближався кондуктор. Ось він “продає” квиток старшому чоловікові, ось – молодій дівчині. Підходить до мене ближче і ближче.. От він вже біля мене і я протягую йому купу копійок. Треба сказати, що натовп трохи у тролейбусі. Кондуктор починає згортати ту купу з моєї долоні. Наче екскаватор, зачерпує копійки (всі не вдалось йому за раз узяти) і закидає згорнуте у кишеню. Тут його за руку ловить інший пасажир, витягує з кишені, а в кондуктора там пачка цигарок цього мужичка. Лютий погляд пасажира і кондуктор спішно зникає у натовпі у напрямку носової частини корабля тролейбуса. Я ж залишаюсь з тим, що тримаю у руках більшу частину грошей, які мав би заплатити за проїзд, і розумію, що ніфіга не розумію.
Дивний сон, правда? А ще сьогодні із самого ранку мимоволі перевірив приказку чи завжди хліб/булка/печиво намащений маслом падає тим же маслом до низу. У моєму випадку це печиво і, у тому ж моєму випадку, воно скакало довго, доки таки не приземлилось продуктом масло-молочної промисловості до підлоги! Що і треба було доказати))
Тільки не повторюйте, почуте від мене, у себе вдома і хай вам щастить!