..
Одного разу Майстер вирішив перевірити своїх учнів.
Він дав кожному листок паперу и попросив їх визначити і записати довжину залу, у якому вони знаходились.
Майже всі навели заокруглені цифри; наприклад, “п’ятнадцять метрів”. Двоє чи троє додали слово “приблизно”.
- Ніхто не дав правильної відповіді, – сказав Майстер.
- А як треба було відповісти?
- Правильна відповідь: “Я НЕ ЗНАЮ”.
Ентоні де Мелло
для чого цитувати цю фігню?
східні філософії мають давню традицію використання подібних притч з елементами парадоксу в “виховних” цілях — щоби продемонструвати адептам однобокість людської логіки. збірки коанів японського дзену — доволі цікаве читання. але цей конкретно приклад — доволі недолугий. він показує (зверни увагу на фінальну фразу!) тільки те, що європейський автор АБСОЛЮТНО не зрозумів суті східної філософії.
вибачай за різкий вступ =)
Немає за що вибачатись
Але давай проаналізуємо:
1.Ти пишеш, що він не зрозумів суті, проте навіть натяку немає, що, до прикладу, зрозумів її ти. Принаймі навів би приклад СВОГО розуміння. А так ніц нема.
2.Чому ти згадав про його європейськість? Може ти маєш певні упередження щодо “європейський” + “східна філософія”?
3.А ще.Ти бачив його фотографію? Типовий індус, який народився в Індії. Все що його пов’язує з європейською культурою та християнською релігією – це те, що він навчався і далі працював в ієзуїтському коледжі.
Тож якщо дивитись з цієї точки зору, то я тоді взагалі китаєць)))
О, так.. Я забув згадати, що він у своїх притчах викладає бачення релігії християнства. Це наскільки я розумію з його книг. Тобто тут навіть не чиста східна філософія, тут скоріше суміш. Саме за це мені так подобаються його притчі.
У кожного своя думка…