“Монохромним” буває фото. Цей прикметник найбільше застосовується у сфері фотографії, але сьогодні я застосую його для характеристики життя.

Спочатку про фотографічну суть. Монохромною називають чорно-біле фото. Чорне і біле. Але у фото немає тільки чорного і тільки білого. Більше того, хороший фотограф намагається зафіксувати, а потім відтворити всю гаму напівтонів – всієї гами між чорним і білим. Так, так – цінується саме гама відтінків!

Чому ж характеризуючи життя, ми часто думаємо про нього як про сукупність лише “чорного та білого”? Чому легше і завзятіше намагаємось характеризувати події у своєму (і чужому) житті, як суто негативні (“чорне”) або суто позитивні (“біле”)?

Можу із впевненістю сказати, що це не тільки не вірно, але й шкідливо! Поступаючи таким чином, людина може стати або перфекціоністом (що по суті є однією із крайнощів) або впасти у депресію (теж крайність!), або – напевно стається найчастіше – прогавити чи втратити щось важливе!

У будь-якій події можна побачити її чудову суть і зрозуміти чому саме так, а не інакше. Треба лиш запастись терпінням! Деколи “чорне” існує для того, щоб було “біле”! Часто треба зробити крок назад, щоб після цього зробити три вперед! А ще може статись, що пройде довгий час (чи дуже довгий, роки), поки істина, ця здавалось би очевидна суть, відкриється.

Не вірте завжди лише першому враженню – наші звички можуть зіграти з нами поганий жарт. І вірте більше людям – інакше просто нічого жити. Вони дійсно здатні на “магію”! Почніть із себе, будьте готовими дивуватись – і тоді ви справді дивуватиметесь! ;)