Прочитав цікаву думку про реальність любові (ага, ага, знову любов, мабуть тому, що, як відчуваю, це найважливіше!). Любов вона має бути реальною, її можна “зловити за хвоста”, це таке відчуття, що реально існує? Чи це гра і тільки у грі вона, можна сказати, стає реальною? Отож, краще грати у цю гру і так вона буде реальною. Це більше міф коли сама по собі. Коли ж намагатись визначити є вона чи ні (коли відчуваєш потребу знати точно чи є любов) – це вже як привласнити, заштопороти… згадується гра “Перший мільйон”: і людина прагне кожен раз набрати незгораєму кількість любові, щоб рухатись далі вверх, вверх, вверх.. Але насправді це вниз і вниз! Адже вагання у тому чи є любов це вже наче [...]
Майже філософська пісенька
Майже філософська пісенька
Почув по радіо гарну пісню. Дуже вразив мотив і слова. Ось, пропоную уривок: Now I know, I made mistakes, Think I don’t care, But you don’t realise what this means to me, So let me have, Just one more chance, I’m not the man I used to be, Used to beeeeeeeeeee Sometimes in life you feel the fight is over, And it seems as though the writings on the wall, Superstar you finally made it, But once your picture becomes tainted, It’s what they call, The rise and fall Craig David – Rise And Fall
Ілюзії в житті?
Ілюзії в житті?
Коли ти дитина, то ще все більш менш. За тебе трохи вирішують як жити, а трохи не вирішують і… по барабану. Ти живеш і не переймаєшся, що там у тому світі як і до чого. Складний період. Саме у дитинстві наша свідомість “вивчає” правила поведінки і цього життя взагалі. Грубо кажучи, світ навчає як треба жити і, що найгірше, одразу прививає ті кліше – як бути успішним, як бути любимим, як бути! Кажуть, бувають кризи середнього віку. А кризи молодого віку бувають? Здається у мене щось таке..) Жив собі, жив. І так якось не помітно перейняв оті правила. До слова, вважаю їх дуже ілюзорними. Тобто, наприклад, якщо казати “люблю”, але під цим розуміти використання один одного – то нафіг таке [...]
Про смаки.. спорять?
Про смаки.. спорять?
Ніколи не помічали, як люди гамають їжу? Не те яку їжу, а як, – наприклад, з якого боку кусають бутерброд? Як відомо, бутерброд штука не однорідна і завжди має більш смачнішу і менш смачнішу сторони. Так от, помічали хто як кусає – чи спочатку зі сторони де підгорений і чорніший шматочок чи там де біленький “низ”? Або коли на столі стоїть порізаний хліб, типу “цеглина”, на шари (слої) і навпіл – які половинки ви намагаєтесь схопити першими?)) Чому одні люди вибирають спочатку з’їсти кусочок з сильно припеченою, чорною, гіркою коркою, а потім доїсти смачну частину, а інші – навпаки? Можливо, за цим стоїть підсвідомий інстинктивний вибір, наперед визначена, вирішена і прийнята послідовність дій. Тоді, в чому психологія такого вибору? Цікаво… [...]
Кращі коментарі