Geoff Tristram і його кішки.

Художник Geoff Tristram вже більше 30 років займається малюванням. За цей час він працював з багатьма компаніями і малював картини на величезну кількість тем. Він також виконав велику кількість замовлень для приватних колекцій, давав уроки малювання і брав участь у семінарах багатьох мистецьких товариств і коледжів.

Чим припали до душі його картини мені? Річ у тім, що я взагалі котів люблю. І будь то гарне фото чи красива картина – це навіть краще! А ті муркоцьки, що зображені на його полотнах – вав і круто! :)

Хочете побачити більше? Тоді скоріш сюди: http://www.geofftristram.co.uk/cats.html

У вівторок купив штатив для фотоапарата – марка Velbon CX-440. За помірну ціну хороші можливості! Легкий алюмінієвий корпус – це плюс. Також плюсом є те, що платформа знімається. Тобто, попередньо закріплену на фотоапараті платформу можна носити разом з ним, і, у випадку гострої необхідності, швидко встановити фотик на штативі (чи, знову таки, зняти). В принципі, ніколи раніше справи зі штативами не мав, але розібрався у всіх вивертах і позиціях “органів управління” нахилом досить швидко :) А от знімати у сумерках чи зранку – коли світла дуже мало – то ще треба вміти!

“Бойове хрещення” проходило на даху однієї з багатоповерхівок м-ну “Дружба”. Дуже зручне розташування – навкруги як на долоні озеро і гідропарк “Топільче” (почитати про нього у Вікіпедії). Теоретичні знання і практика це все-таки дуже різний досвід. Я читав рекомендації про, але як довелось “клацати”, то всерівно перепробував практично всі режими :) Думаю, у мене вийшли гарні фото із силуетами на фоні неба красиво зафарбованого у багряний колір – мені дуже подобається!)) Крім того, ще трохи поклацав набережну у сутінках. От зараз дивлюсь на ці фото і навіть уявити не можу, що пізно ввечері, натемно і телеоб’єктивом на максимальній фокусній відстані (150 mm) зміг би зробити такі фото без штатива!

А я в середу грав у пейнтбол! Вдруге у своєму житті! :) Але про все попорядку…

Довго виношував ідею культурного міроприємства для співробітників. Тут ось яка штука, корпоративні дебоші застілля на фірмі вже набридли, хотілось або спортивного, або справді культурного заходу. Як варіант в якості розваги було вибрано гру у пейнтбол. Пропозицію директор сприйняв нейтрально (мабуть дуже заклопотаний був) і лиш сказав: “Підтримка буде. Ти організовуй!”.

Читати далі »

Вчора в Тернополі вирувала стихія. І то така, що ще й сьогодні часто чув розмови про її наслідки. Чи враження людей, які попали під вчорашню страшнючу зливу…
А лило вчора дійсно так, наче десь греблю прорвало! Але то було вечером. А в обід горів ювелірний магазинчик (і що там могло горіти??) – ось ще на сайті ”20 хвилин” новина про це. Я там був недалечко якраз, то бачив той дим. Ніби паровоз всередині розкочегарили, але виїхати забули :)

А ще останнім часом багато читаю ЖЖ Лєбєдєва. Не повірите, але ніколи раніше не читав. Тепер дуже цікаво. Сьогодні прочитав повідомлень 40. Вчора ще більше. Не зі всім, що пише, згідний, але більше підтримую. Але суть не в цьому. Просто реально цікаво читати! А ще є відчуття, що на світі існує ще так багато класних ідей! І, також в процесі читання, розумієш, що ці ідеї вже не використаєш)) Засмучуватись через це? Думаю не варто. Заздрити також не варто. Як то кажуть, місця під сонцем вистачить всім! ;)

Isaac Asimov – “The End of Eternity”
Жанр: фантастика
Опублікована 1955 року

Колись раніше, я “підсадив” свою дівчину Ксюшу на фантастику взагалі, і на Азімова зокрема. :) А на цьому тижні, вона “перепідсадила” вже мене (за що я їй дуже вдячний!) на цього, трохи мною призабутого, першокласного автора-фантаста!

Скажу одразу, 100 сторінок тексту “згамав” за два дні! Так я люблю фантастику. Ні, точніше, так я люблю фантастику Азімова!! Дивно, тільки сьогодні, вирішивши написати цей пост, я помітив якого року був вперше опублікований цей твір – далекий 1955! Це важливо знати, бо читаючи його, ловиш себе на думці, що він міг бути написаний ніяк не раніше 1990-го! Настільки все описане є ймовірне, а дещо вже не таке й фантастичне, якщо дивитись з нашого 2008 року. Але як можна було так чітко вигадати (передбачити?) це тоді?? Це явний доказ майстерності автора. Виключної майстерності!!

Ось ще коротка анотація:

“Досягнувши певного рівня розвитку, наука вирішує завдання подорожей у часі з допомогою використання колосальної енергії вибуху супернової. Людство створює структуру, назвавши її “Вічністю”, у склад якої входять спеціально навчені і відібрані люди із різних століть, що дали обітницю безшлюбності. Завданням “Вічності”, яку очолює Рада Часів, є корегування долі людства, котре на своєму шляху весь час “скочується” до самознищення.

Суворі і аскетичні закони “Вічності” відлагоджені і ніколи не дають збоїв. Проте одного разу молодий і геніальний Технік Харлан, здійснивши одне з переміщень у часі, закохується у красиву дівчину Нойс із іншого століття. Любов крутить йому голову, коливає його засади. Харлан стає перед вибором – підпорядкування закону чи його особисте щастя? Його рішення може привести до парадоксів часу і навіть зникнення самої “Вічності”.”

Всім любителям фантастики і не тільки – дуже раджу почитати! Повірте, не пошкодуєте! ;)

На цю розповідь мене наштовхнув пост написаний dv “Інтернет магазин Fotos”. Думаю, обмінюватись досвідом покупок у різноманітних інтернет-магазинах річ корисна! Іншим фактором слугувала “магічна” співзвучність назв магазину з яким я мав намагався мати справу і тим, про який написав dv ;)

Отож, моя маленька розповідь про інтернет-магазин foto.ua. Власне, найважливіше, що я хотів сказати, що у них дивна робота з клієнтами або то мені так “пощастило”.. А якщо по порядку, то..

Задумав я купити собі цифровий фотоапарат (моя маленька гордість, вже писав про нього :) ). Довго вибирав підходящу модель і вивчав пропозицію магазинів, шукав також хорошу ціну. Ціна на foto.ua мені підійшла. Там дійсно низькі ціни. Але потрібної мені моделі не було на складі, то ж я зробив передзамовлення. Прочекав два дні і вирішив написати адміністрації через контактну форму. Відповіді не було. Головним чином, хвилювання з мого боку виникло через те, що картка у мене валютна, а вони чітко написали, що оплата проводитсья у гривнях. От я і вирішив спитати про те, про се, про курс.. Ой, як не хотілось чекати! Пройшло ще два дні, від адміністрації жодного повідомлення, а мені потрапила пропозиція купити фотоапарат цієї моделі у рідному місті і навіть за кращу ціну! Тож я ввічливо відписав на згаданйи сайт, що відмовляюсь від замовлення. Жодної реакції немає і до сьогодні. Отакий дивний магазин! :)

Що ж інтриги не получилось, і нічого такого зі мною не сталось. Діліться своїм досвідом. Ну а я поки бажаю і вам не попадати у халепи! Хай щастить! ;)

Це прозвучить жахливо, але на фірмі де я працюю, не існує системи мотивації працівника. Просто жах!

Можна подумати, що я ”згущую фарби”, але це дійсно велика проблема. Вже доходить до незрозумілих підозр в не компетентності, з одного боку, і до відчуття байдужості до проблем, з іншої. Як так можна?
Раніше, як фірма була маленька, то ці проблеми не були такі помітні. Та мала кількість працівників, що були ”універсальними”, захоплена ідеєю і турботами створення, відчувала хоча б моральне задоволення від реалізації ідеї (хай там як, але процес ”народження” прекрасний стосовно будь чого). Тепер же, коли кількість працівників збільшилась у рази, прийшли нові і поглибилась спеціалізація, спостерігається процес типу ”перетягування ковдри на себе”. ”Ковдри” успіхів і заслуг або, що частіше, відмежування від пробле і списання ”промахів” на інших. А керівництво… типу наш топ-менеджер, головний, все більше переходить на якусь диктатуру – а як ще можна назвати ”стимулювання” у вигляді заборон і штрафів??

Це я перший раз пишу тут про свою роботу. Буде цікаво фіксувати і спостерігати зміни (все ж, думаю вони будуть і то на краще! ;) ). Та й просто цікаво поспілкуватись на тему мотивації працівника. В когось існують такі ж проблеми на роботі?