..

Повернувшись із поїздки, Майстер розповів про історію, що трапилась із ним, котра, як він вважав, могла би стати метафорою самого життя:

Під час короткої зупинки він попрямував у затишне кафе. В меню були апетитні супи, гострі приправи і інші заманливі страви.

Майстер замовив суп.

- Ви з того автобуса? – чемно запитала поважного вигляду офіціантка. Майстер кивнув.

- Тоді супа немає.

- А розпарений рис із соусом каррі? – спитав здивований Майстер.

- Ні, якщо ви з того автобуса. Можете замовити тільки сендвічі. На приготування страв я витратила весь ранок, а у вас залишилось не більше десяти хвилин на те, щоб поїсти. Я не можу дозволити вам їсти страву, оцінити смак якої ви не зможете через брак часу.

Ентоні де Мелло

..

Філософ запитав:

- У чому зміст життя?

- У тому, щоб любити, – відповів Майстер.

Пізніше він сказав учням:

- Любов була до створення світу. Після створення світу любов почали створювати. Коли любов буде доведена до досконалості, світ зникне, а любов буде існувати вічно!

Ентоні де Мелло

Відтепер хороші думки ретельно конспектуватиму. В мене їх багато, то не пропадати ж добру :)

Не хочу робити роботу, хочу робити задоволення!

Прайм-Гуру Цефея або Велика Мильна Бульбашка з NGC 4414

Кожен мабуть відчував, що є час коли ти готовий зробити приголомшливий дизайн і найкращі ідеї так і лізуть у голову. А є час, коли вся робота стає важким вантажем і з’являються думки, що вже ніколи не зробиш нічого пристойного. Проте не хвилюйтесь, це природньо. Це як письменницький блок. Тільки для дизайнерів.

Я поділюсь із вами своїми 10 способами подолання дизайнерського блоку або, ще краще, як взагалі не попадати у нього!

Читати далі 10 способів подолання дизайнерського блоку

Не розумію, навіщо людиські :) пари сваряться через гроші? Це ж страшенно нерозумно!

А як же «світле»?

Почнемо трохи з далеку. Згадаємо почуття, яке об’єднало двох у прекрасний союз. То ж куди дівається це почуття, коли заходить мова про гроші?? Варіант відповіді: а може його і не було? Ні-ні, я все ж оптиміст, я хочу вірити, що у більшості все-таки є це почуття. Що все у них по любові. Тоді що стає на заваді? Думаю, непідготовленість молоді до «дорослих» проблем. Або, якщо казати ширше, незрілість і неусвідомленість людська. Вони думають, що знають все. Проте брак досвіду життєвих ситуацій розставляє всі крапки над “і”. Це все можна виправити. Треба працювати над собою, над своєю усвідомленістю. Проводити самоаналіз.

Не все так просто

Читати далі статтю

Це прозвучить жахливо, але на фірмі де я працюю, не існує системи мотивації працівника. Просто жах!

Можна подумати, що я ”згущую фарби”, але це дійсно велика проблема. Вже доходить до незрозумілих підозр в не компетентності, з одного боку, і до відчуття байдужості до проблем, з іншої. Як так можна?
Раніше, як фірма була маленька, то ці проблеми не були такі помітні. Та мала кількість працівників, що були ”універсальними”, захоплена ідеєю і турботами створення, відчувала хоча б моральне задоволення від реалізації ідеї (хай там як, але процес ”народження” прекрасний стосовно будь чого). Тепер же, коли кількість працівників збільшилась у рази, прийшли нові і поглибилась спеціалізація, спостерігається процес типу ”перетягування ковдри на себе”. ”Ковдри” успіхів і заслуг або, що частіше, відмежування від пробле і списання ”промахів” на інших. А керівництво… типу наш топ-менеджер, головний, все більше переходить на якусь диктатуру – а як ще можна назвати ”стимулювання” у вигляді заборон і штрафів??

Це я перший раз пишу тут про свою роботу. Буде цікаво фіксувати і спостерігати зміни (все ж, думаю вони будуть і то на краще! ;) ). Та й просто цікаво поспілкуватись на тему мотивації працівника. В когось існують такі ж проблеми на роботі?

“Монохромним” буває фото. Цей прикметник найбільше застосовується у сфері фотографії, але сьогодні я застосую його для характеристики життя.

Спочатку про фотографічну суть. Монохромною називають чорно-біле фото. Чорне і біле. Але у фото немає тільки чорного і тільки білого. Більше того, хороший фотограф намагається зафіксувати, а потім відтворити всю гаму напівтонів – всієї гами між чорним і білим. Так, так – цінується саме гама відтінків!

Чому ж характеризуючи життя, ми часто думаємо про нього як про сукупність лише “чорного та білого”? Чому легше і завзятіше намагаємось характеризувати події у своєму (і чужому) житті, як суто негативні (“чорне”) або суто позитивні (“біле”)?

Можу із впевненістю сказати, що це не тільки не вірно, але й шкідливо! Поступаючи таким чином, людина може стати або перфекціоністом (що по суті є однією із крайнощів) або впасти у депресію (теж крайність!), або – напевно стається найчастіше – прогавити чи втратити щось важливе!

У будь-якій події можна побачити її чудову суть і зрозуміти чому саме так, а не інакше. Треба лиш запастись терпінням! Деколи “чорне” існує для того, щоб було “біле”! Часто треба зробити крок назад, щоб після цього зробити три вперед! А ще може статись, що пройде довгий час (чи дуже довгий, роки), поки істина, ця здавалось би очевидна суть, відкриється.

Не вірте завжди лише першому враженню – наші звички можуть зіграти з нами поганий жарт. І вірте більше людям – інакше просто нічого жити. Вони дійсно здатні на “магію”! Почніть із себе, будьте готовими дивуватись – і тоді ви справді дивуватиметесь! ;)